Об EXPERT

Услуги EXPERT

EXPERT-центр
Свій. Гідний.

Статьи

Архив

Подписка

На главную страницу

Статьи

ВСІ ШАНСИ У НЮАНСАХ

Звичайно, шанси на перемогу в "президентських перегонах" у Леоніда Кучми великі. Адже авторитет нинішнього президента за кордоном як Президента України високий. Проте, відомим він став завдяки "багатовекторності" зовнішньої політики. Але, якщо розглядати визнання Леоніда Кучми Заходом у проекції взаємовід- носин з МВФ і Всесвітнім Банком, то, наврячи, вони вбачають в нині діючому президентові "символ реформ", заганяючи його в глухий кут жорстокими вимогами виконання непопулярних рішень під загрозою ненадання кредитів. І це все напередодні виборів. І це тоді, коли ці гроші потрібні як одна із складових перемоги, адже так важливо продемонструвати поліпшення соціальних умов населення, а саме: виплати боргів по заробітній платі і пенсіях, самої заробітньої плати та пенсій, боргів по інших соціальних виплатах. Ось і доводиться Президентові смикатися між виборчими потребами та вимогами МВФ та ВБ. Отже, МВФ і ВБ не вбачають в нині діючому президентові особистість, яку не можна замінити. Особистої любові та визнання особистості Президента не спостерігається і в Росії.

Нюансом проглядається визнавання на Заході Геннадія Удовенка як політика міжнародного рівня. Дав Заходу можливість познайомитись із собою і Олександр Мороз. Існують вагомі підстави для порозуміння з російським парламентом у Петра Симоненка, знайдені Олександром Ткаченко. Добре знайома за кордоном постать політика "прозахідного" типу Євгена Марчука, якого вирізняє виваженість, послідовність та відсутність"флюгерності", котрий як бувший "силовик", досить добре зрозумілий російському бувшому "силовику" Сергію Степашину.

Звичайно, шанси на перемогу в "президентських перегонах" у Леоніда Кучми великі. Адже авторитет нинішнього президента в Україні значний. Проте, значимості він досяг завдяки все ж тої багатовекторності, саме особистої політики, що не пов"язана ніяким чином з обраним державою курсом, спрямувавши зусилля на формування касти тимчасових прибічників, що отримали багато пільг, які змусили останніх підтримувати Владу попри все, підтримувати за дивіденти, що отримуються із близкості до влади. Різновид тимчасових прібічників руйнує єдність партій, але сприяє виникненню і активному функціонуванню об"єднань фінансових олігархій, що у "злагоді" прагнуть відкусити шмат пирога з позабюджетних коштів, нашпигованого різноманітними пільгами та сановними кріслами.

Нюансом являється активізація всіх лівих сил, висунення свого претендента від кожної партії. І якщо висунення не одного, а двох кандидатів від лівих: Петра Симоненка від КПУ та Олександра Мороза від СПУ особливого подиву ні у кого не викликало, то неждана поява у перегонах Олександра Ткаченка від СелПУ стала фурором, вказуючи на можливість виникнення дуже потужного блоку лівих сил, якого не спроможна порушити навіть дворушницька дія ПСПУ. Висунення ж Євгена Марчука виборчим блоком партій "Наш Президент - Євген Марчук!" та прихильність ряду інших політичних сил, потяг людей до "сильної руки" створює образ реального претендента на вищу посаду в державі.

Звичайно, шанси на перемогу в "президентських перегонах" у Леоніда Кучми великі. Адже як головна особа провідної виконавчої гілки влади Президент Леонід Кучма в своїх руках концентрує владні сили, міць "силових" відомств.

Нюансом проглядається поява претендентом у кандидати в Президенти Олександра Ткаченка, котрий очолює гілку законодавчої влади, що надає йому можливості суттєво впливати на результати голосування під час виборів на місцях, особливо в районах, серед селянства, якому він більш близький. Олександра Мороза теж добре знають на місцях, як голову Верховної Ради попереднього скликання та активного депутата, і вплив його теж вагомий. Генерала Євгена Марчука визнає як свого більша частина співробітників "силових" відомств, в т.ч. і в армії.

Звичайно, шанси на перемогу в "президентських перегонах" у Леоніда Кучми великі. Адже як Президент, він в своїх руках тримає долю величезного чиновничого апарату. Він спроможний сконцентрувати зусилля усього чиновництва в єдиній боротьбі за свою та їх посади.

Нюансом проступають прорахунки президентської команди психологічного плану. Помилкою є думка, що чиновник за будь-яких обставин буде триматися за своє крісло і чим міцніше тиснути на нього, тим покладливим він буде і тим жорсткіше він буде боротися за своє крісло, нерозривно пов"язуючи відстоювання своєї посади з нинішнім президентом, тобто обстоюватимиме інтереси Леоніда Кучми. Воно, мабуть,і так, але тільки, якщо мова йде про вищих державних посадовців та більшості чиновників у Центрі. На місцях же картина інша. Тут, хоч і заганяли добровільно-примусово на збори по висуванню у кандидати в Президенти Леоніда Кучму, як дійде до голосування - то усі будуть при своїй думці, бо наш чиновник любого рангу дуже не любить, щоб на нього тиснули і вказували, що робити. До того ж чиновник знає, що він необхідна складова структури влади і він буде потрібен будь-якій владі. От і дивиться чиновник більш за все на особистість наступного Президента, примиряючи чи "прийдеться він до двору". З цього боку найбільш привабливою постає особистість Олександра Мороза, займаючого завжди промірковану позицію. Під новим кутом зору останнім часом побачили всі особистість Олександра Ткаченка, спроможного консолідувати всі сили суспільства. Все ретельніше приглядаються до виняткової особистості Євгена Марчука. За свого мають, особливо на заході України, Геннадія Удовенка.

Звичайно, шанси на перемогу в "президентських перегонах" у Леоніда Кучми великі. Адже Президентом, його командою контролюються майже всі ЗМІ України. На центральному телебаченні показують нібито всі прошарки населення ратують за нині діючого президента. Щодня тільки і чути що висувають, визнають, шанують все тільки Леоніда Кучму. Така уява, що є один єдиний кандидат в Президенти - Леонід Кучма, а якщо десь і є ще хтось, то він не той, взагалі не гідний. Психологічний трюк саме у тому, що людина підсвідомо повинна обрати фаворита, того, хто перемагає, і таким чином допомогти йому одержати перемогу.

Нюансом виступає стратегічна помилка у проведенні "президентської компанії" в ЗМІ, що виглядаї компанією одного кандидата, а саме Кучми. Пропонування вибору одного вибору, блокування доступу інших кандидатів до ЗМІ, особливо центральних, зводить змальований образ діючого президента як єдиного вирогідного претиндента, нанівець. Адже без конкурентного середовища такий образ створити неможливо, як неможливо уявити позитив без негатива. А може "президентська команда" розуміє, що його, нині діючого президента, неможливо розташувати в конкурентне середовище?

До того ж дуже суттєвим недоліком є неурахування психології нашої людини до влади, щодо опонентів влади, щодо дискредитації, бо наш менталітет відрізняэ розуміння того, що тільки влада може себе дискредитувати і тільки влада спрямована на дискредитацію опонентів, як засобу боротьби з ними. Таким чином, замість того, щоб вступати з опонентами в конструктивну полеміку, Влада проводить жалюгідні потуги дискредитації опонентів, дискредитуючи сама себе. Опоненти виграють. Тут постає яскрава особистість опонента Олександра Мороза, що в облозі з усіх боків. Активно співпрацює з масами опонент Петро Симоненко. Про Наталію Вітренко казати немає бажання, так як до опонентів віднести її можна лише умовно: за назвою партії що вона очолює та за гаслами; за діями: вона - прибічник нині діючого президента.

Таким чином, шанси на перемогу в "президентських перегонах" у Леоніда Кучми великі.

По-перше, тому що він Президент, а Владі з усіма її атрибутами утримати владу значно простіше, ніж комусь її здобути.

По-друге, особиста політика багатовекторності у виборі тимчасових фаворитів-прибічників надає можливості зібрати під своїм стягом різноманітні фінансові олігархії, які є засновниками тих чи інших партій, об"єднань, рухів, тощо, тобто вони є фінансова основа для виборів та ї виборний штаб.

По-третє, практично абсолютний контроль над ЗМІ в руках президентської команди надає безпрециндентну можливість маніпулювати свідомістю виборців.

Проте, ці шанси з погляду на нюанси дуже малі.

Мільйон підписів зберуть, перш за все: Л.Кучма, П.Симоненко, О.Ткаченко, О.Мороз, Є.Марчук, Г.Удовенко, Н.Вітренко, і, мабуть, Ю.Костенко.

В подальшому Г.Удовенко з Ю.Костенком у єдиному пориві любові віддадуть голоси своїх виборців Л.Кучмі.

Н.Вітренко піде до кінця за будь-яким портфелем у наступному.

П.Симоненко передасть голоси своїх виборців О.Морозу, останній разом з

О.Ткаченком будуть вирішувати в залежности від подій у ВР, хто і кому передасть голоси своїх віборців, і, мабуть, залишиться О.Мороз.

Є.Марчук піде до кінця до перемоги.

Проте, це наш прогноз, наша думка.

Кожний з претендентів повинен саме зараз продемонструвати перед електоратом неабияку оригінальність і нестандартність думок, рішень і дій. Час минає. Час покаже.

EXPERT - 17/06/99

Вверх ...