Перша посадова особа держави, гарант Конституції і т.д. і т.п. це визнав. І нам всім, зрозуміло, як законослухняним громадянам треба не просто прислухатись до ствердження гаранта Конституції, а прийняти його за гасло нашого життя, чи то, правильніше сказати, нашого існування. Чому існування? Тому, що живуть ті, які мають що розпродати та за що купити, а потім знову продати. Нічого не поробиш - класична формула.

Проте, є ще одна "формула" - афера. Це- коли не має за що купувати, та все ж "купують", тобто просто вимантюють, чи, інакше кажучи, крадуть. Так народ України позбувся майже усього, що можна було у ньго відібрати, вкрасти, чи, як кажуть, перерозподілити. З цим усім вже добре всі знайомі, починаючи із "зникнення" заощаджень, трастових афер, афер з недержавними пенсійними фондами та з іншими фінансовими пірамідами, і, закінчуючи нашим сьогоденням, сповненим обіцянок, гарантій, запевнень та іншого.

Як це сталося? Усі самі цього хотіли. Ну, не всі. Більшість.

Кажуть: "Риба гниє з голови". А "рибу" обирали ми.

Хто за це відповідає? Леонід Данилович запевняє: "Я Президент Украины и, как гарант Конституции несу ответственность за все и вся". І з цим не можна не погодитись.

Одже причину з"ясовано, відповідального знайдено та, мабуть, це ще не кінець - не все ще перерозподілено. Тому і боротьба така гостра за президентську посаду точиться. Відстоює свою посаду Президент. Та як не Леоніду Даниловичу знати , що ще є, де "лежить" і скільки коштує.

Нам залишилося з"ясувати, що ще можна продати чи перепродати.

"Живемо" за "правилами", що виписані нам в Меморандумі Міжнародним валютним фондом. Міжнародні кредити цілеспрямовано розподіляються. Про ефективність їх використання не нам вирішувати, нам лише по них відсотки сплачувати. Далі... Занепад економіки. А те, що ще "на плаву", вже розподілено. Ні, тут ще акції будуть, ніби для "погашення" втрачених населенням заощаджень. Акції ж потрібні задля того, що зручніше було ділити ще те "неприхватизоване" майно. Тут теж, мабуть, нам нічого не дістанеться.

Залишилося одне - як можно дорожче продати голос. За обіцянки по пенсіях, степендіях та по зарплатах.

Однак, може задумаємося: а звідки візьмуться так раптово ті кошти? Чому тільки зараз, напередодні виборів, кошти в Уряді для погашення боргів по заробітній платі знаходяться? Чому кошти в тій чи іншій області з"являються лише у зв"язку з рекламною появою там першої посадової особи чи то агітуючих за кандидата №1 осіб.

Гроші "знаходяться" по-різному. Тут нещодавно чи то байку розповідали, чи то правда була - не знаємо. Присутніми не були, не їли, не пили. А байка така: Зібрав десь наприкінці серпня прем"єр в кабмінівській їдальні представників самих довірених вісьми банків. Стіл накрив. Дорожуща посуда "Zepter". Шість бокалів коло кожної персони. Столових приборів до десяти. Зразу ж можна уявити кількість змінних блюд, що подавалися до столу. Самі прості - це борщ з пампушками, млинці з ікрою. Ну, все як повинно бути. Навіть серветки зелененькі в тон окрайці на тарілочках "Zepter". Етікет! Та й не за власні ж кошти прем"єр годує.

А зібрання влаштоване для банкірів для того, щоб допомогли і як змогли підтримали коштами передвиборчу реторику першої особи держави, запозичили кошти. Запропонували банкірам придбати державні цінні папери з строком погашення 31 жовтня. Вважає Президент що незмінним залишиться. Проте, коштів на передвиборчі вояжі все не вистачає та й не вистачає. Однак це не біда. Біда в іншому: звідки потім кошти знайдуться для погашення передвиборчих витрат та виникаючих усе нових і нових боргів. Вихід один - друкарський верстат увімкнути. Тоді гривні вистачить і всі борги по пенсіях і зарплатах виплатити, та ще й підняти. А те, що гривня нічого коштувати не буде - не проблема. Обіцянки будуть виконані. І жити, пробачте, доживати доведеться нам, хто на це купився і так просто запродав свій голос виборця.