В зверненні Павла Івановича йде мова про щире прагнення "якнайшвидшого повернення в Україну заради встановлення істини в сфабрикованій політичній "справі Лазаренка".

Павло Іванович "готовий відповісти на всі обвинувачення" та "сприяти слідству у встановленні об"єктивних фактів".

В цьому листі також Лазаренко пояснює, що його відсутність 17 лютого, в день слухання подання Генеральної прокуратури до Верховної Ради, пов"язана з тим, що він володів інформацією про те, що незалежно від прийнятого парламентом рішення, його буде заарештовано. А в такому разі, він переконаний, що "справа до суду не дійшла б, оскільки до того часу самого обвинуваченого вже б не було на білому світі".

Павло іванович попросив колег не скасовуючи Постанову ВР від 17 лютого 1999 року про притягнення його до кримінальної відповідальності, виключити з документа слова про згоду парламенту на арешт Лазаренка.

Комітет з питань регламенту й депутатської етеки на своєму засіданні, виходячи з необхідності прискорення об"єктивного розлідування справи Лазаренка (за повідомленнями газети "День), прийняв з цього питання проект постанови, що буде винесено на розгляд парламенту.

Проте, на клопотання Павла Лазаренка своєрідно відреагував Леонід Данилович, звівши клопотання Павла Лазаренка лише до політичної заяви напередодні виборів і не більше.

А ще напередодні Леонід Данилович висловлював впевненість про те, що в Україну вдастся вернути з-за кордону кошти, що були "перекачені" Павлом Лазаренком, та самого лідера партії "Громада". На прес-конференції в Симферополі в прямому телерадіоефірі Президент сповістив, що тільки на оприлюднених в Швейцарії рахунках, за кордоном знаходиться більш 200 млн. доларів, переведених його співучасниками. "Якщо б ці гроші сьогодні були в Україні, ми б погасили борги по пенсіям", - тоді підкреслив він.

Незрозумілою стає позиція Леніда Даниловича. Однак, стає зрозумілим друге: Павло Іванович в запропоновану гру "один вдає що ховається, інший - що шукає" грати відмовився.