Чия голова ще таке витримає. Не вибори, а суцільна шоу-програма та й ще за чужим зарозумілим сценарієм. А йому грати та й різноманітні політичні па демонструвати.

Всі ці передвиборчі дії за планом російських іміджмейкерів, за планом своїх передвиборчих штабів, що не в змозі навіть між собою повністю узгодити кроки, кроки до його, кандидата, перемоги, просто з розуму зводять, чи то до куражу призводять. Невже хтось таке витримає?

Спочатку за планом довелося в червні “створити” таку безмежну кількість указів, щоб було з чим на цей некерований самовпорядкований парламент наскіпатися. А потім указотворчий процес кандидата повільно, але й невпинно, почав занепадати на фоні поглиблення “обсосування” з причин невизнання парламентарями цих творів за шедеври. А скільки ж можна навколо круги виписувати - голова почала паморочитись.

Потім за планом російських творців політичних пішов головний проект передвиборчих перегонів - не дня без згадування “головного реформатора країни”. І вальсування пішло всією країною. Проте вальс - це парний танок. До пари кожен раз когось з місцевих владних чиновників прийшлося залучати, а декого на місцях, щоб з такту не збивався, ще й поміняти.

Витанцьовує кандидат країною мов в останній раз. За планом місця перебування швидко міняє, партнерів використає й далі в турне пірнає.

За планом також і стиль змінює. Поглянеш сьогодні: кандидат вже по новому ковзає - у ритмі танго з якимось культурним діячем, що йому свою прихильність уміло запродав. Так і прямує попри все та всіх. Дивишся завтра: він вже в іншому місті хоровод очолює, вогник запалюючи під плакатами, його величність зображаючих, позує. А трохи згодом - він вже лезгінку з ножицями витанцьовує, якусь стрічку перерізаючи, з кожної події для особистого ствердження свято утворюючи. І так день за днем турне продовжується та громадськості думка нав”язується, що кожна подія лише за участі претендента відбувається й завдяки його великоповажного існування трапляється.

Проте де-не-де наш перший з ритму вибивається, імпровизує, збивається та партнера з ритму збиває. Так, раптом, проти ритму швидко, із стрибками пересувається. Мабуть, то вже польку витанцьовують, чи то так партнери процесом захоплюються, горячливими напоями підзадорені (з потребою підтримки тонусу і віри у власні сили приймати приходиться). Аж ноги підкошуються.

Час від часу претендент з народом дуже близько спілкується. Для спілкування “народ” прискіпливо набирають, тих, “сліпих”, що “не помічають позитивних здвигів в економіці”, обачливо оминають. Одже і за такої ситуації йому викручуватися часто доводиться. Однак кмітлива “мисля” щось одразу не приходить, не приходить і опісля. І ось йому пропонують мовчати побільше. А паузи в числених бесідах з народом жестами підміняти, чи, краще навіть, зовсім на мигах розмовляти. І в ужиток кандидата входять вірткі дотики та “щирі” дружні поплескування по руках, плечах та інших місцях партнера-співрозмовника. Цей винахід за новий стиль беруть. Ще кілька “специфічних” вправ - і наш артист вже витанцьовує свій новітній імідж-танок твіст.

Танцює кандидат країною і зупинитися не може - ця нова роль все більше захоплює його. Куповані овації він на місцях зриває. А творчий процес у кандидата все триває, визиваючи захоплення новими власними здібностями, що в ньому його консультанти відкривають. Все він робить за планом своїх іміджмейкерів: за планом танцює, за планом співає, палкі речі лише за папером промовляє. Навіть книгу свою чужими словниковими зворотами “надиктовывает”. І не сумує. Від сприйняття своєї значущісті та відчуття, що всіх нас має, мабуть, в екстаз впадає.

Когось ця нісенітниця, мабуть, і забавляє, когось - ображає. Однак, усіх вражає, чому цей кандидат не тільки нас, але й себе настільки зневажає.

Тим часом ті танцювальні па все більш стають подібні відьмовському шабашу.

І так щодня кандидат вздовж та поперек дефілює. Все нові па, що планом передбачені, випробує. Чималі кошти на свою “торжественную проходку” витрачає. Проте, на це уваги не звертає. Як кажуть, не свої - не шкода. Адже переможцю все спишеться. Так кандидат усюди запевняє, чим і себе і своїх споборників-порушників закону умовляє.

Але якщо перемога іншому дістанеться? Куди ж тоді наш плясун подінеться?

Тим часом дійство все триває. Бо не всі па ще використано, не все зтанцьовано?.. Але чи не ми йому у цьому потураємо?.. Одже, його чи себе не поважаємо!