Об EXPERT

Услуги EXPERT

EXPERT-центр
Свій. Гідний.

Статьи

Архив

Подписка

На главную страницу

Статьи

Вибори та здійснення права вибору - важливіший показник демократизації суспільства. Вибори президента держави - визначальний етап політичної трансформації суспільства. Політичну відповідальність за трансформаційні процеси, що очікують країну несе як влада, так і її опозиція.

На етапі трансформації суспільства, що означає не тільки зміну чи утвердження, що найменше на п’ять років структури влади, ідей та цінностей, які пануватимуть в державі, роль опозиції визначальна.

В суспільстві, де одна гілка влади - виконавча уособлює собою майже всю владу. Нею “монополізовані” майже всі засоби масової інформації та “підм’ята” судова влада. Виконавча влада використовує всі сили на дискредитацію законодавчої влади та протиставлення її народу, який її і обирав. Така ситуація висуває особливі вимоги до опозиції.

Президентські вибори, що відбулися в Україні, продемонстрували швидке згортання демократичних передумов розбудови держави, недієздатність опозиції і неспроможність політичної еліти впливати на громадську думку.

Опозиція виявилася неспроможною не тільки виявити політичну волю, але й використати протестні настрої в суспільстві.

Більшість опозиційних партій своєю участю у виборах продемонстрували, перш за все, організаційну нездібність впливати на будь-які процеси в державі взагалі, та політичні процеси зокрема, нездібність отримати владу, і, як наслідок, втратили можливості впливу у майбутньому.

Опозиційні сили своїми суперечливими діями, постійним з”ясуванням стосунків великим чином виявилися неготовими до роботи в складних але вже випробованих в Росії і тому типових умовах, що були відтворені за російським сценарієм.

Вибори Президента України, які відбулися напередодні, чітко визначили те,що країні в цілому та опозиції взагалі бракує кваліфікованих фахівців з виборних технологій. Тут присутні з одного боку - “старі кадри”, частина яких, застосовуючи нову лексику для втілення тих чи інших інтересів, великою мірою пов”язаних на амбіціях, виявилися неспроможними поступитися особистих позицій заради затвердження як загальнодержавних так і партійних інтересів. Відповідно до цього ними формується і створюється таке оточення, яке нездатне дошкуляти своїми ідеями чи потужним мисленням й організаційними якостями. З іншого боку - галасливі “опозиціонери”, як кажуть, “без царя в голові”, які завдяки сприянню з боку влади чи її прямій домопомозі (владі потрібна така опозиція), дискредитують саме поняття лідера-опозиціонера чи фахівця-політика.

Основне завдання, яке вирішує така опозиція - це існування заради особистого існування, опозиційність як засіб існування і здобуття ресурсів для цього існування. Опозиція - відзеркалення влади. Яка влада така й опозиція. Слабка влада не потребує сильної опозиції. Моральна і інтелектуальна слабкість опозиції відбивається чи то у пишномовній демагогії, чи то у суто популіських заходах, у відсутності будь-яких нових ідей чи чогось нетрадиційного.

Декларуючи захист інтересів народу, ці партії удалися у особисті внутріпартійні чи міжпартійні чвари і забули про самі інтереси, які вони повинні відстоювати.

Взагалі опозиційні партії припустилися значної помилки, розділивши народ на активний та пасивний електорат і зосередивши свої агітаційні зусилля лише на роботі з активним електоратом, сподіваючись, що пасивний, якщо і піде голосувати, то під спонуканням протестних настроїв, які панують в суспільстві.

Партія - представницький орган громадської думки. Комуністична партія має своє особисте стабільне електоратне поле. Старі гріхи та застарілі гасла відіграють регулюючу роль, що не дає можливості поширення впливу самої комуністичної ідеї в суспільстві. Не партія, а старі партійні кадри формують волевиявлення цієї партії. Прихід же молодих кадрів, які б прийшли сюди і привнесли нові, свіжі і незаангажовані ідеї не вбачається.

Найпрогресивніша партія, безперечно, досягла значного результату у попередніх виборах. Проте, це наслідки суто демагогічної агресивності, вкладеної у вуста експресивної жінки, імідж і вплив якої тримається лише на дешевих популістських заходах. Проте, якщо умови не будуть сприяти екстравагантним витівкам, сама згадка про цю жінку зникне.

Соціалістична партія в цих виборах втратила більше, ніж яка інша. Втрати - це наслідок бездумного ведення президентської кампанії внаслідок розрахунку лише на імідж лідера партії та відсутності єдності грамотного планування й організаційних заходів по проведенню кампанії, нехтування принципів політичного іміджмейкерства.

Селянська партія взагалі особливо не переймалася передвиборними організаційними заходами, скориставшись лише типовими пропогандиськими прийомами, насправді не мая наміру змагатися за владу.

Займаючи позицію жорсткої опозиції до влади, йшов на президентські вибори голова Партії захистників Вітчизни Юрій Кармазін. Однак, передвиборний штаб, зробивши ставку у президентських перегонах суто на розкрутку іміджа лідера, як голови Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією, не зміг знайти необхідний концентрований вираз і змалювати добре сприймаємий образ - благородного і виваженого борця зі злочинністю і корупцією, обстоюючого інтереси держави та грамодськості.

Союз тих партій і об’єднань, що підтримували Євгена Марчука, теж знаходився в опозиції владі. Їх координаційній штаб зміг доповнити і вдало відтінити вже існуючий образ свого лідера. Завдяки цьому й злагодженій організованості кампанії вдалося досягти тих значних результатів, що й були отримані. Проте, все ж таки і його робота не була бездоганною.

Вибори висвітлили слабкість опозиції. Безапіляційна віра в свою переможність, лінь і безтурботність, організаційна слабкість, творча нездатність і ідейна немічність, неспроможність не тільки передбачати кроки влади та конкурентів, а й швидко реагувати відповідним чином на такі кроки - все це призвело до поразки. Проте, тут нема нічого дивного, так як слабкість влади відбилася в надто завищеній самооцінці опозиції. І влада перемогла, перемогла лише завдяки політичним технологіям, привнесеним на наш грунт заїжджими російськими фахівцями. Тобто проблема в одному - професіоналах. З одного боку, у відсутності таких з політичного консультування: політичних менеджерів, спітчмейкерів, іміджмейкерів, з іншого боку, у фахівцях-політиках, які б вбачали за необхідне структуру політичного консультування.

Мабуть, перемога влади над опозицією на виборах з таким значним відривом, з погляду на взаємозалежність між владою і опозицією, суттєво вплине не тільки на реорганізацію опозиції, піднесенню її організаційної структури і підвищенню її дієвості, а й найближчим часом на формування соціального замовлення на політичні послуги.

EXPERT -31/12/99

Вверх ...